МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Практична робота №1
Дослідження темпераменту
Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про природу темпераменту, його властивості, типи і методику дослідження.
Історія темпераменту та його концепцій
Спостереження вказують на те, що всі люди різняться не тільки зовнішністю, але й манерою поведінки, рухами. Одні – дуже чутливі до радісних і прикрих подій, інші – холоднокровні; одних відрізняють виразні жести і міміка, а інших – стриманість рухів і спокійний вираз обличчя. Ця різниця в поведінці передусім пояснюється темпераментом, який виражається не тільки в жестах, міміці, ході, а і будь-якій діяльності.
Проблема темпераменту бентежить людство вже більше як 25 століть. Ідея і вчення про темперамент беруть свої витоки у роботах давньогрецького лікаря Гіппократа (Hippocrates, 460–370 до н.е.), який стверджував, що люди мають відмінності у співвідношенні чотирьох основних елементів, або «соків» життя, з яких ніби складається тіло людини (кров, слиз, жовта та чорна жовч). Відповідно до його вчення, тип темпераменту залежав від переваги в організмі тієї чи іншої рідини, і визначав, на його думку, перебіг фізичних та душевних хвороб (гуморальна концепція темпераменту).
Ним було виділено чотири темпераменти, назви яких по сьогоднішній день знаходяться у широкому як науковому так і побутовому використанні:
сангвінік (від лат. sanguis – кров);
флегматик (від гр. phlegma – слиз)
холерик (від гр. chole – жовч);
меланхолік (від гр. melan chole – чорна жовч).
Виходячи з цієї теорії, наступний після Гіппократа геній стародавньої медицини, давньоримський лікар Клавдій Гален (Claudius Galenus, 130–200 н.е.) встановив залежність між цими типами темпераменту і характерними для них способами поведінки, тобто створив першу типологію темпераментів, яку виклав у відомому трактаті «De temperamentum».
Німецький філософ Імануїл Кант (Immanuel Kant, 1724–1804) говорив, що з фізіологічної точки зору під темпераментом потрібно розуміти тілесну конституцію (слабку або міцну будову) і комплекцію, обумовлену, головним чином, якістю, складом і рухом крові. З психологічного боку якості, що характеризують властивості крові, можуть бути застосовані до душевних явищ лише за аналогією, яка є між грою відчувань і бажань та тілесними рухами (в яких кров відіграє головну роль).
Темпераменти, за Кантом, поділяються на темпераменти почуття і активності. Збудливість почуття і активності у свою чергу залежить від підвищеної або зниженої збудливості життєвих сил (intensio та remissio). Звідси утворюються чотири темпераменти.
До темпераментів почуття Кант відніс сангвініка та його протилежність – меланхоліка; до темпераментів активності – холерика та його протилежність – флегматика.
Основним положенням конституціональної концепції темпераменту німецького психіатра і психолога Ернста Кречмера (Ernst Kretschmer, 1888–1964), стало його переконання, що люди з певним типом статури мають певні психічні особливості. У зв’язку з цим ним було розроблено типологію статури, що включає астенічний, пікнічний і атлетичний типи. Зовнішній вигляд названих типів статури характеризується наступними даними:
астенік – людина, у якої яскраво виражені: високий зріст, загальна худорлявість, вузькі плечі, плоска і вузька грудна клітка, довгі нижні кінцівки, витягнуте обличчя, довгий і тонкий ніс. Астенічні жінки нагадують астеніків-чоловіків, але вони не тільки худорляві, але і малі на зріст. Впадає в очі їх передчасне старіння. Відповідає шизоїдному (шизотимічному) темпераменту, для якого характерні замкнутість (інтроверсія), відхід у внутрішній світ, невідповідність реакцій зовнішнім стимулам, контрасти між надмірною ранимістю і бездушною холодністю. При розладі психіки проявляє схильність до шизофренії.
пікнік – людина середнього або малого зросту, з багатою жировою тканиною, тулубом, що розплився, з широким лицем, круглою головою на короткій шиї. Виявляє тенденцію до о...
